Понеділок, 28.05.2018, 05:22:27Вітаю Вас Гость | RSS
Вечірня (змінна) школа № 20 Солом'янського району м. Києва
Меню сайту
Питаннячко
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 183

Фізика


Підручник: Коршак Є.В., «Фізика», 10 клас. – К: Генеза, 2010.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Література

Кінематика

Механічний рух та його види. Основна задача механіки та способи її розв’язання в кінематиці. Фізичне тіло й матеріальна точка. Система відліку. Відносність механічного руху. Траєкторія руху.

Рівномірний прямолінійний рух. Шлях і переміщення. Швидкість руху. Закон додавання швидкостей.

Рівноприскорений рух. Прискорення. Швидкість і пройдений шлях тіла під час рівноприскореного прямолінійного руху.

Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння.

Рівномірний рух матеріальної точки по колу. Період і обертова частота. Кутова швидкість.

 

Учень (учениця):

- називає принцип відносності механічного руху, прізвища творців механіки, вчених,які пояснили вільне падіння тіл, окремі види рухів за формою їхньої траєкторії, одиниці переміщення, швидкості, прискорення, приклади швидкостей тіл мікро-, макро-, і мегасвіту;

- розрізняє фізично тіло й матеріальну точку, прямолінійний і криволінійний рухи;

- формулює означення рівномірного та рівноприскореного рухів уздовж прямої;

- може описати явище вільного падіння тіл, вид механічного руху за його кінематичними рівняннями; обґрунтувати суть методу фізичного моделювання, зміст основної задачі механіки, рівняння руху як залежності координати від часу; характеризувати роль фізики у житті людини, рух тіла під час вільного падіння, вид механічного руху за його рівняннями швидкості; пояснити, що таке кутова швидкість та її зв'язок із частотою обертання; суть фізичних ідеалізацій – матеріальної точки, системи відліку; порівняти основні кінематичні характеристики різних видів руху за відповідними їм рівняннями рухів;

- здатний (а) спостерігати рух тіла вздовж прямої, по колу та кинутого горизонтально; користуватися вимірювальними приладами (лінійкою, мірною стрічкою, секундоміром) під час визначення прискорення; оцінити абсолютну й відносну похибки вимірювання, дотримуватися правил експлуатації названих вище приладів, узагальнених планів відповіді про фізичну величину і фізичне явище під час узагальнення й систематизації знань із кінематики;

може розв’язувати задачі, застосовуючи кінематичні рівняння руху.

§1-14

Лабораторна робота № 1: Визначення прискорення тіла під час рівноприскореного руху.

Контрольна робота № 1

Динаміка

Механічна взаємодія тіл. Сила. Види сил у механіці. Вимірювання сил. Додавання сил.

Закони динаміки. Перший закон Ньютона. Інерція та інертність. Другий закон Ньютона. Третій закон Ньютона. Межі застосування законів Ньютона.

Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Вага й невагомість. Рух тіла під дією кількох сил. Рівновага тіл. Умова рівноваги тіла. Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух.

Механічна робота та потужність. Механічна енергія. Кінетична і потенціальна енергія. Закон збереження механічної енергії.

Основні положення спеціальної теорії відносності.

 

Учень (учениця):

- наводить приклади: прояву законів збереження та імпульсу в природі й техніці; підтвердження справедливості спеціальної теорії відносності; практичних застосувань законів динаміки;

- розрізняє рівняння кінематики й рівняння динаміки руху тіла;

- формулює умови рівноваги тіла, основні положення спеціальної теорії відносності, закони динаміки Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закони збереження механічної енергії, імпульсу, записує їх формули;

- може описати явище всесвітнього тяжіння, рух тіла під дією кількох сил, обґрунтувати реактивний рух як прояв дії закону збереження імпульсу, історичний характер виникнення й становлення теорії відносності; пояснити значення теорії відносності в сучасній науці й техніці; характеризувати універсальність законів Ньютона; порівняти різні методи вимірювання сил;

- здатний (а) спостерігати залежність ваги тіла від руху опори чи підвісу, користуватися динамометром і визначати конкретні умови рівноваги тіла під дією кількох сил, оцінити похибки вимірювання й дотримуватися правил експлуатації приладів, які при цьому використовуються; робити висновки про зв'язок фізичних характеристик тіл і явищ із властивостями простору й часу;

може розв’язувати задачі, застосовуючи умови рівноваги тіла, закони динаміки для опису окремих прикладів руху тіл та їхньої взаємодії, законів збереження імпульсу, енергії, представляти результати вивчення умов рівноваги тіла та застосування законів руху для розв’язування навчальних задач за допомогою таблиць, графіків, формул; систематизувати знання про закони динаміки та межі їхнього застосування; досліджувати можливі шляхи та екологічні проблеми використання механічної енергії;.

§ 15-35

Лабораторна робота № 2: Дослідження рівноваги тіла.

Контрольна робота № 2

Властивості газів, рідин, твердих тіл

Основні положення молекулярно­-кінетичної теорії будови речовини та її дослідні обґрунтування. Маса та розміри атомів і молекул. Кількість речовини.

Властивості газів. Ідеальний газ. Газові закони. Тиск газу.

Рівняння стану ідеального газу. Ізопроцеси.

Пароутворення й конденсація. Насичена й ненасичена пара. Вологість повітря.

Властивості рідин. Поверхневий натяг рідини. Змочування. Капілярні явища.

Будова й властивості твердих тіл. Кристалічні й аморфні тіла.

 

Учень (учениця):

- називає творців молекулярно-кінетичного учення про будову речовини, учених, які зробили вагомий внесок у створення теорії рідин, твердих тіл і матеріалів;

- наводить приклади рідких кристалів, аморфних і кристалічних тіл та полімерів;

- розрізняє ідеальний і реальні гази, ізопроцеси, насичену й ненасичену пару;

- формулює основні положення молекулярно-кінетичної теорії, основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії, рівняння стану ідеального газу, газові закони, означення поверхневого натягу рідини й вологості повітря та записує відповідні формули для їх визначення;

- може описати гіпотезу Демокріта про атомну будову речовини та основні етапи її розвитку, молекулярну будову рідин і полімерів, кристалічну будову тіл та їхні загальні властивості; обґрунтувати суть поняття «ідеальний газ» як фізичної моделі реального газу, характеризувати зміст понять: кількість речовини, відносна вологість, коефіцієнт поверхневого натягу; пояснити визначальну роль взаємного розміщення, руху і взаємодії молекул щодо будови та фізико-хімічних властивостей тіл; пароутворення й конденсацію, тверднення й плавлення тіл на основі атомно-молекулярних і термодинамічних підходів;

- здатний (а) спостерігати змочування й капілярні явища, пароутворення й конденсацію, тверднення та плавлення тіл як фізичних явищ; робити висновки про можливість отримання матеріалів з наперед заданими фізико-хімічними властивостями; користуватися манометрами різного типу, психрометром і визначати ним вологість повітря; дотримуватися правил їхньої експлуатації;

може розв’язувати задачі на застосування рівняння стану ідеального газу, відносної вологості повітря; представляти графічно ізопроцеси, результати спостережень за допомогою таблиць та графіків, оцінювати роль і практичне значення води і водяної пари в процесах утворення живих організмів та забезпечення умов їхньої життєдіяльності.

§ 39-51

Лабораторна робота № 3: Методи вимірювання вологості повітря.

Контрольна робота № 3

Основи термодинаміки

Внутрішня енергія тіл. Два способи зміни внутрішньої енергії тіла. Перший закон термодинаміки. Робота термодинамічного процесу.

Теплові машини. Холодильна машина.

 

Учень (учениця):

  • називає винахідників теплових машин; наводить приклади використання теплових машин,
  • розрізняє роботу і теплообмін, нагрівник, робоче тіло і охолоджувач;
  • формулює перший закон термодинаміки і записує його формулу;
  • може описати будову теплових двигунів, побутового холодильника та розрізняє їхні основні конструктивні елементи; обґрунтувати необоротність теплових процесів; характеризувати зміст понять: внутрішня енергія, кількість теплоти, робота;
  • здатний (а) спостерігати прояви теплових процесів у природі; робити висновки про можливі шляхи вивільнення, трансформації й використання внутрішньої енергії тіла;

може розв’язувати задачі на застосування першого закону термодинаміки; досліджувати екологічні проблеми, пов’язані із вивільненням, передачею й використанням теплової енергії та оцінювати їхній стан.

§ 52-56

Контрольна робота № 4

Погода
Форма входу